Думки випускників-капеланів

Ігор Бондар. Добропілля, Донецька обл.

Капелан. Це слово у нас чується все частіше і частіше. Чому ? Та тому, що всі ми бачимо, що відбувається в Україні: слово «мир » останнім часом тут вживається рідко. Але ми капелани, не повинні стояти осторонь, від того, яким стало навколишнє суспільство.
«Весь світ лежить у злі», – так говорить Святе Письмо. Але ми на землі і поряд з нами люди. В армії – військові, в лікарні – хворі, люди в силових структурах, нарешті, у в’язницях – всі ті, життя яких безцінні в очах Божих. Одного разу може трапитися непоправне. З кимось із цих людей. І тому обов’язково потрібен той, хто називається «капелан». Той, хто є поруч, особливо, якщо війна.
Капелан може надихати на подвиг, благословляти на діло Боже, ділитися Доброю Новиною. Але робити він це повинен так, щоб людина сама захотіла знову з ним зустрітися. І, найголовніше, якщо мова йде про останні хвилини життя людини на землі, капелан повинен встигнути розповісти про Того, Хто любить і чекає.

В.М. Данильченко

Роль людини з «духовними погонами» на плечах можна звести до двох функцій: присутність капелана – за будь яких ситуацій, де триває служіння (похорони, військові дії, весілля тощо) та слухання. Слухати – означає дати людині можливість виговоритися, аби самому відчути її радість чи горе, втішити Словом Божим.
Це все треба робити коректно і ненав’язливо. За будь яких життєвих ситуацій капелан має дати людині надію на життя, що є в руках Господа.
Особливо суттєвим є питання капеланського служіння зараз, у нелегкий для України час, коли чобіт агресора паплюжить нашу рідну землю. Хто, як не люди з духовними пагонами – капелани, мають утішати цивільний народ та тих, хто перебуває в війську чи в інших силових структурах? Переводячи їхній погляд із переваг військової техніки, закордонної допомоги чи впливовості державних лідерів на Особу, у руках Якої – все. Плекаючи надію на Бога, в сумирній молитві просячи Божої милості для нашої України.

Сергій Прокопчук, м.Вінниця

У першу чергу, капелан – це справжній християнин, старанний виконавець заповідей Божих. Присутність християнина з якостями зростаючої любові, не на словах, а на ділі проявляє їх, не проходить безслідно, приносячи всебічну користь для оточуючих його людей, які потребують уваги і пізнанні правди та спасінні.
Обов’язки капелана – бути священнослужителем для певного, найчастіше закритого типу, контингенту людей. У ці дні, коли йде часткова мобілізація збройних сил, і це стосується багатьох братів християн, для них виникає питання: що робити? У військових частинах, в госпіталях, на полі бою завжди потрібні люди, готові надати і першу медичну, і екстрену душеопікунську допомогу.
Згідно міжнародним положенням капелан не бере до руки зброї, але готовий бути присутнім в постійних військових формуваннях і виконувати свої обов’язки.
Будемо молитися про ці питання і нехай буде на все Воля Божа!

Веніамін Бєляєв, м. Черкаси

Часом члени церкви в силу різних обставин не скрізь і не завжди можуть допомогти людям в їх потребах, не маючи допуску в різні установи, компетентного впливу, певного досвіду, можливо, розуміння.
Капелан – присвячений служитель, серце якого готове прийняти і бути поряд з тим, кого потрібно почути. Його зовсім не бентежить приналежність до іншої культури чи віросповіданням. Завдання одне – допомогти людині, як духовно, так і морально, матеріально.
Капелан – посланий служитель церкви, який має право здійснювати священнодійство, обряди та інші таїнства. На відміну від пастиря, він менше наставляє і вчить, але більш слухає. Капелан має право на прохання людини прийняти його сповідання. Як священнослужитель він не обмежений у своїх можливостях, проводячи богослужіння, займається за необхідністю виховною роботою. Він має подвійне підпорядкування, насамперед Богові і начальству.
Капелан не є соціальним працівником, але має можливість служити в багатьох сферах соціального характеру.
Коли люди не мають внутрішнього світу, капелан міг би стати посередником і мостом від церкви для гинучіх в цім світі. Це служіння може сильно вплинути на все суспільство.

Олег Сидоренко, м. Южне, Одеська обл.

Коли людина хвора, вона звертається до доктора, коли пожежа – в службу порятунку, а от у випадку, якщо у людини є проблеми духовного характеру? Саме для цього й існують капелани!
Капелан – служитель Бога, чиє завдання допомогти нужденному у вирішенні духовних проблем. Однак не є винятком його участь у соціальної, психологічної, першої долікарської, гуманітарної допомоги.
Будучи членом помісної церкви, капелан несе служіння не конкретного конфесійного спрямування, ставить в основу інтереси не конкретної церкви, і не інтереси християнства як релігії, а християнства як способу життя.
Яскраві відмінності капелана від інших служителів – несення служіння в колективі, що не має чіткої релігійної приналежності, але що має чіткі професійні або територіальні ознаки. Таким колективом може бути група людей, об’єднана спільними інтересами (спортивна команда, творчий колектив), загальною роботою (школа, інститут, пожежна частина, міліцейський підрозділ, магазин, базар), загальною територією (лікарня, в’язниця).
Завдання капелана – надати необхідну допомогу потребуючою в ній людині незалежно від віросповідання, національності, соціального статусу та матеріального становища.
Служіння капелана повинно базуватися на Біблії.
У разі необхідності, завдання капелана – задовольнити релігійні потреби представника будь-якої християнської конфесії. Для її виконання необхідно мати погодження (благословення, рукопокладення) на даний вид служіння від офіційних представників християнських конфесій.

Сергій Сторожук, м. Ізяслав, Хмельницька обл.

Капелан – це душпастир, котрий завжди є поруч, це особливо підготовлений, вишколений християнин, який служить як віруючим, так і невіруючим.
Капеланство є особливим покликанням християнина. Навіть дуже успішний пастор не завжди може стати капеланом.
І капелан, і пастор працюють з людськими душами, але пастор багато проповідує й навчає в церкві, тоді як капелан постійно перебуває помежи опікуваними, вміє їх слухати та на підставі цього задовольняти їхні духовні потреби: зміцнювати морально, спонукати до вірної дії та розвіювати сумніви.
Капеланський служитель, який є громадянином обох царств – «царства Божого і кесаревого», має зобов’язання по відношенню до одного й іншого.
Християнські капелани, які є патріотами й не є пацифістами, повинні сьогодні йти в партійно-політичні структури, вміти давати відсіч духовному супротивнику.
Спільними зобов’язаннями військового капелана та капелана політично-патріотичної організації є:
поважати державну символіку; навчати патріотизму; благословляти військові заходи й організаційні вишколи, брати в них безпосередню участь; пом`якшувати стресові ситуації; утілювати в життя глибокі українські християнські звичаї; консультувати командний склад із питань релігії; проводити індивідуальні бесіди; систематично проводити релігійні вишколи та тести; напрацьовувати необхідні навчальні матеріали, вивчаючи різні релігії, культи й світогляди, навіть ті, яких сьогодні немає в Україні, але є небезпека їх появи в майбутньому часі; добре знати історію України й етнографію українського народу; знати військову історію християнства; вивчати військову історію єврейського народу з часів Маккавейського повстання та зилотів і до нинішнього часу включно; займатись пошуком та підготовкою на майбутнє нових капеланів, виявляючи такі здібності та відповідні якості у своїх підопічних; у часи військового стану та особливих небезпек капелан має навіть під час поразок від ворога триматись мужньо та шляхетно, дивлячись в першу чергу на Господа Царя царів, направляючи також погляди інших солдат, офіцерів та ополченців, вселяючи надію й уповання в їхні серця й душі на Всемогутнього Бога Ісуса Христа, Якому дана вся влада як на небі, так і на землі (Матф. 28:18), Який має силу зупинити та знищити будь-якого агресора!

Юрій Бєляєв, м. Черкаси

Капелан – це християнин, службовець всім, навіть невіруючим. Послухати і надати допомогу обов’язок посвяченого себе на капеланське служіння, в той час як служіння пастора вчити паству і приводити людей до Христа.
Людина випадково може займати посаду капелана, але без відданості Богу та посвячення справжнім капеланом ніколи не стати.
Якщо капелан НЕ БУДЕ ототожнювати себе з людьми, він не буде мати успіху в своєму служінні.
Якщо людина не любить свій народ і батьківщину, він не зможе бути капеланом. Навіть люди, які втратили образ і подобу Божу, мають право на турботу про них. І капелан повинен проявити старанність і терпіння до всіх людей. Слухати, не нав’язувати свою думку, і надавати допомогу.
Служіння пастора і капелана хоча і схожі, але це не одне і теж. І пастор, і капелан покликані служити людям. Але у пастора служіння храмове, а у капелана поза церквою, але від церкви.
Отже, капелан – душпастир, священнослужитель, покликаний здійснювати служіння в певному місці: армія, міліція, МНС, госпіталь, хоспіс, вокзали, спортивні команди. Його першорядне завдання бути доступним людям, надавати посильну допомогу, при цьому не ділити людей, служити всім.
Так благословить Господь кожного присвятив себе на це служіння.